Зінченко Георгій: приємно дати, а не взяти

В нас на Оболоні мешкає світла і добра людина, яка свій вільний час витрачає на благо сусідів. Наша редакція відшукала такого чудового оболонця і прийшла у гості поспілкувалася з ним.

Знайомтесь, це Зінченко Георгій Филимонович. Йому 82 роки. Він своїми силами викладає пішохідні доріжки, щоб людям було комфортніше ходити. Висаджує дерева, щоб зробити зеленішим своє подвір’я.

Георгій народився в Києві, і має насичену життєву історію.

«Життя дуже ламало. Після школи я пішов у військове училище, а потім служив у радіотехнічних військах, займався радіолокацією. Ніс 8 років службу і побачив що це не моя стихія. Закінчив Політехнічний інститут по спеціальності інженер-електрик. Потім працював у п’яти наукових інститутах, таких як: Інститут кібернетики, Інститут гідробіології, Інститут проблем лиття. Останнє моє місце роботи – це завгосп в музеї Тараса Григоровича Шевченка. Там знаходиться будиночок, де у 1846 році був Шевченко. Це дуже затишне місце за яким треба було доглядати охайно і обережно», – розповів Георгій Филимонович.

Як давно Ви робите такі корисні справи?
«Все життя там де можна, де треба зберегти природу чи прикрасити її, я це роблю. Колись я мешкав на Сирці і там теж озеленяв свій двір. Садив дерева і доглядав за ними. Коли переїхав на Оболонь теж почав купувати саджанці яблунь, груш, слив, черешень, шовковиці, культурні сорти і висаджувати їх. Цієї весни я купив 30 дерев, я перевірив чи вони живучі, доглядав і потім передав їх волонтерам в місто Українка, з якими познайомився на майдані. Кожна людина, якщо може, повинна посадити дерево. Я можу, і це приємно. Але недостатньо тільки посадити, треба доглядати, поливати. Тут багато людей садить рослини, але на піску вони зсихаються без догляду. За деревом треба слідкувати точнісінько само як за дітьми. Це і радість це і труд це і все», – каже оболонець.

Як і чому ви почали робити ці доріжки?
«Благоустрій подвір’я я почав декілька років тому. Коли поруч робили сквер, були лишні бордюри, був зламаний асфальт. А мені хочеться, щоб перед вікном було красиво, приємно. Люди протоптали доріжку але вона була негарна, після дощів там було неможливо ходити. То я думаю, покладу нормальну. Я можу взяти ці шматки асфальту та покласти, рівненько, гарненько. Виділив час і потихеньку почав робити. Коли в мене є вільний час, його треба заповнити. Заповнити можна різним. Один із засобів це прогулятися, а мені більше подобається доглядати за деревами, за чистотою. Кожен робить те, на що здатний. В першу чергу це приємно мені, але коли людям теж від цього добре, то я отримаю ще більше задоволення від того що я роблю. Істина каже «приємно дати, а не взяти». Від цього спокій приходить, приходить благодать», – розповідає Георгій Филимонович.

Сусіди чи перехожі дякують Вам?
«Деякі дякують, а деякі лають. Весною я обрізав дерева. Я бачу що не так, треба було підрізати дерева. Люди які не розуміють, як треба формувати крону, мене облаяли. Але інші перехожі мене почали захищати», – розповів Георгій.

Під піском нова доріжка. Георгій Филимонович чекає поки грунт остаточно ущільниться

Сусіди допомагають?
«Сусідка Оля з другого поверху дуже хороша жінка. Не те що допомагає, Оля зробила благоустрій перед будинком, у місці де було розкопано. Вона і землю і сажанці привезла , вона і доглядає і я залюбки приймаю участь. Робимо разом. Вона каже що в мене кращій «окомір» і просить підправити якщо щось не так. Взаємодія, і вона любить природу і я люблю. Людина любить красиве, і це нормально. А інші сусіди хоч і небагато, але теж виходять допомагати», – каже він.

Чи можливо вам треба якась допомога, тими самими будівельними матеріалами?
«Ні, в мене є все необхідне. Єдине що мене турбує. В нас провели ремонт комунікацій, це звісно добре. Але мені не подобається в якому стані залишилась дорога і тротуари після ремонту. Я боюся відповідні комунальні структури забудуть і воно так все залишиться. Дуже хотілося б щоб тут якомога швидше все полагодили», – додав Георгій.