Героїв Дніпра. Біль. Бруд. Благоустрій

Автор: Татьяна Кабакова.

Більше року тому мені довелося переїхати у Вишгород, а це означало що вся моя комунікація з “великою землею” відтепер буде відбуватися через станцію метро Героїв Дніпра. Мій переїзд співпав з “укрєплєнієм грунтов” на станції, яке згодом, звісно, виявилося будівництвом торгівельного простігосподі центра.

Раніше станція виглядала так

Як бачите, є два входи у станцію і чотири входи (підземні переходи) до кола з вулиць. Коли я переїхала, то все вже було перегорожено будівельним парканом. І виглядало ось так

Будівельники залишили крихітні коридорчики для пересування пасажирів, які швидко зайняли працівники торгівлі. Виглядало жахливо. Зорієнтуватися було взагалі неможливо. У час пік створювався небезпечний натовп, а ці конструкції були дуже ненадійними. Все це щедро поливалося запевненням влади про укріплення грунтів, а потім (коли приховувати інформацію стало складніше) про розбудову тут міста-саду. Потім забудовник трохи переробив простір і все стало виглядати ніби ти на дешевому космічному кораблі з лайна і палок.

Більше року я бігла скрізь цей натовп з закритими очима, майже наосліп обираючи правильний вихід. Одного разу будівельник закрив мій вихід, а я за інерцією просто вийшла у той що був ближче. Я вийшла наче у той самий хаос кіосків і пішла до зупинки, я йшла-йшла, була ніч, було темно, всюди сніг, кіоски, вони всюди однакові. Йшла-йшла, а зупинки все не було. Місце ніби знайоме, а де зупинка — невідомо. Як у кошмарах про лабіринт з якого немає виходу, було страшно. Зупинку я якось знайшла, але ненависть до цього місця посилилася.

Втрачати було нічого і я спробувала інший вид терапії і профілактики ненависті — я почала все це фотографувати. Людей, продавців, прилавки, цінники, підписи, вивіски, товар, фрукти, овочі, м’ясо, одяг, музикантів, безпритульних, танці, співи, бійки. Мій фаворит — свиняча голова, що продається прямо з лавочки. На жаль, модель досі не зафіксована у світлинах. Фотографувала, постила в інстаграм і завела для цього діла хештег #heroivdnipra_poetry.

Насправді, це загальнокиївська проблема. Десь більше, десь менше, але Героїв Дніпра нічим особливо не відрізняються від Святошино або Позняків. І проблема це не благоустрію і не культури людей, це проблема корупції. Звісно, ці продавці не платять податків, а платять хабарі моїй новій поліції або ще якимось смотрящим. Звісно, вирішити цю проблему можна елементарно, як вирішили її майже всюди по країні ще 5–10 років тому: заборонити стихійну торгівлю, просто не давати людям торгувати у непристосованих для цього місцях. Звісно, поки не буде політичної волі — нічого не зміниться. Ніхто не перестане купувати свіженьке м’ясо з землі, бо воно реально дешевше. Ніхто не перестане там тогувати, бо це найприбутковіші місця. Ніхто не перестане брати з торгашів хабарі, бо як взагалі можна перестати брати хабарі, коли ніхто не забороняє.

Купувати в таких місцях щось — принизливо. Торгувати в таких місцях — принизливо. Тільки давати і брати хабаря не принизливо, а повинно бути навпаки:(

Навряд чи ці фото зараз щось змінять, як показала практика, якісь зміни “проти системи” у Києві можливі тільки якщо неодноразово спалити будівельний паркан. Скоріш за все, це таки терапія, намагання зрозуміти це місце, цих людей, що купують і продають (або хоча б намагання перестати ненавидіти все навколо поки біжиш до зупинки). Я, на жаль, не можу спалити паркан, але можу зробити вам портрет 😉


Блог є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Він не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Я люблю Оболонський район» може не збігатися з точкою зору автора.